Родина

Моя свекруха мене ненавидить Ч. 4

Сказати, що я почала розуміти, якою людина моя свекруха-це рівним рахунком нічого не сказати. На всі ці капості, які вона мені говорила і робила, я закривала очі. Я жодного разу їй не сказала навіть жодного образливого слова, не сказала і більш того, продовжувала ставитися як до мами мого коханого.

Любити я її не зобов’язана, але повинна поважати. Хоча б тільки тому, що вона подарувала мені мою любов. Ось настає той прекрасний день.

Він робить мені пропозицію. Я щаслива. І як мені тоді здавалося, були щасливі всі.

Але затьмарив це подія розмову зі свекрухою. Вона мені в особа сказала, що їй шкода її сина. Просто шкода віддавати в інші руки.

Ви розумієте?? Вона належить до нього як до своєї речі, яку шкода віддавати в чужі руки!! Я що, забираю його у кого-то? Закрию в скрині й нікому не показуватиму? Чесно кажучи, я була вражена. Тоді-то і все склалося все в єдиний пазл. Це повинно було звучати так:”Ти не гідна мого синочка, мені шкода мого синочка, а в першу чергу себе, адже я не зможу тепер його контролювати”.

Крапка. Я просто не розумію, їм забули відрізати пуповину в пологовому будинку? Або що сталося-то? Я почала дуже багато вивчати цю тему “Матусі-синочки”. Адже це треба було якось вирішувати.

І один психолог сказав, що якщо у віці 7-11 років не дати йому чоловіче виховання, а мамі зменшити свій запал, то син виросте саме такою. Прошу зауважити, батько у нього є, просто свекруха “завжди права” і “вона краще знає, як вчинити в будь-якій ситуації”. От і все.

Я ще розповім купу історій, з якими, як мені здається, стикалася не тільки я. Терпіння нам і мудрості. Продовжу в наступній статті.

Related posts

Leave a Comment